Разом з тим, залишається питання: чи відповідає вона людським настроям і оцінкам? Чи не виглядає День Конституції як свято для влади, залишаючи народу просто додатковий вихідний для розв'язання особистих завдань?

На жаль, держава і влада, декларуючи відданість Конституції, часто її порушує, демонструє перевищення своїх повноважень та перетягування ними. І, як правило, не на користь своїх співвітчизників.

До Конституції звертаються тоді, коли треба виголосити присягу українському народові або провести рішення, вигідні тим, хто на даний момент розпоряджається країною. Нею спритно маніпулюють у постійних намаганнях перерозподілити та наростити владу. Відтак маніпуляціям безперервно піддаються ті її розділи, у яких прописані повноваження інститутів влади і їх носіїв.

На Конституції клянуться, але, схоже, не знають її змісту чи не хочуть знати. А відтак – не виконують у повному обсязі насамперед приписів, що стосуються загальних засад, які визначають непорушні правила організації нашого життя, права, свободи людини і громадянина.

Нагадаємо лише окремі з них: кожен має право на житло (с.47); на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (с.48); у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена (с.49); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (с.53).

Перелік подібних статей, які свідчать про порушення прав людей, можна продовжувати. Особливо з урахуванням того, що законами вони ще більше урізуються. Тоді як повинні повністю відповідати Конституції. І за цим повинен слідкувати Президент – гарант Конституції.

Мені бачиться, що до Дня Конституції треба чесно сказати і показати як виконуються, точніше – чому не виконуються, конституційні норми. Причини цього і хто відповідає за це. Принаймні суспільство має почути врозумлені пояснення, без посилань на війну. Не можна безкінечно все на неї списувати, а також на інші «непереборні» обставини.

Стаття 92 Конституції регламентує, що визначається виключно законами. Зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; порядок застосування мов; засади використання природних ресурсів; основи соціального захисту; щодо мирних зібрань та місцевих референдумів; про Президента і Верховну Раду, адміністративно-територіальний устрій тощо. Всього у її розвиток потрібно прийняти ще не менше двох десятків законодавчих актів.

Скажімо, закону про адмінтерустрій досі немає, а влада на свій розсуд перекроїла райони і цим остаточно дезорганізовано управління на місцях. Нові РДА і ради не знають, чим займатись, «шукають» собі роботу. Немає жодної відповідальності за порушення й ігнорування Конституції. Тому і спостерігаємо, по-перше, постійне перетягування повноважень, перманентне протистояння між гілками влади. По-друге, тотальне недотримання її положень, виключне нехтування приписами щодо прав і свобод людини і громадянина.

Тож сьогодні потрібні не загальні слова про те, що наш Основний Закон – найдемократичніший. А повний звіт влади – Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, судів – про те, як вони дотримуються конституційних приписів, забезпечують розвиток Конституції з урахуванням потреб громадян, суспільства і держави.

Залишається сподіватися, що з часом День Конституції почнуть сприймати як свято українського народу. А поки над цим ще потрібно попрацювати. І державі, і суспільству. І кожному з нас - сьогодні та в майбутньому.