Україна опинилася у її епіцентрі. Ця невидима зовні біда понівечила людські долі, змусила полишити обжиті оселі та батьківські могили. Кинути все, стати біженцями й починати по-новому налагоджувати життя на інших територіях. Підірване здоров'я позначилось на долі усіх наступних поколінь, які отримали до своїх прізвищ додаток – чорнобилець.

Тисячі наших співвітчизників стали ними як учасники ліквідації аварії та її наслідків. Здоров'ям і життями вони заступили від небаченого лиха не тільки Україну, а й увесь світ.

На превеликий жаль, врятоване людство дуже швидко закрило для себе цю проблему. Постійні катаклізми й ускладнення, які вже стали повсякденністю України, витіснили у влади тему чорнобильців, особливо ліквідаторів, на периферію уваги. Можливо й через те, що сьогодні багато хто має дуже мале уявлення про події 35-річної давнини.

Але ж від цього проблеми чорнобильців з лікуванням, пенсіями, забезпеченням житлом та усі інші нікуди не ділись. Вони лише ускладнюються. Чинні закони переважно не працюють. Часто доводиться домагатися їх виконання через суди, але й це не є гарантією торжества справедливості.

Зі свого боку завжди намагався допомагати і підтримувати чорнобильців Житомирщини.

Складаю щиру подяку кожному чорнобильцю-ліквідатору. Усім, кого доля зробила чорнобильцем, за те, що ви вистояли і, наперекір усьому, не зламалися, що ви зберегли себе, свій рід, свої серця і душі не озлобленими, а відкритими й чистими для родин, для України.

Низький уклін усім, хто боровся зі страшною ядерною стихією. І переміг.
Світла пам'ять усім, чиє життя передчасно обірвала чорнобильська катастрофа.