Великдень – наша спільна життєстверджуюча радість і привід для осмислення того, як ми живемо і чому так живемо: молимося Богу поспіхом і не завжди, мало радіємо життю, надмірно демонструємо гнів й рідко промовляємо слова любові до ближніх. Пускаємо в душі непривітність та навіть злість, виказуємо нетерпимість до інших думок і не прислухаємося до чужих, вкорочуючи таким чином віку собі й тим, хто поруч.

Великдень – це і нагадування про наше святе завдання славити Творця, очищати душі, вдячно пам'ятати тих, кому зобов'язані життям та успіхом. Це і час усвідомлення необхідності жити в любові та непідробної уваги до родини. Усіх тих, хто з нами сьогодні, адже завтра може бути пізно. Вже саме слово любові з наших вуст важить надзвичайно багато, бо є свідченням нашої людяності, нашого призначення на Землі. Так вчить Бог. А Бог – це правда.