Литвин
Володимир Михайлович

Програма для Київського
національного університету
імені Тараса Шевченка

Володимир
Михайлович
Задайте своє запитання
і я відповім вам найближчим часом
Очолюючи Наглядову раду КНУ та обіймаючи державні посади, домагався прийняття рішень для піднесення статусу університету. Зокрема, через ініціювання відповідних указів президентів про перетворення його на національний, а згодом дослідницький заклад.

До останнього він отримував належне фінансування з державного бюджету окремим рядком і напряму. Професорсько-викладацький склад має підвищений коефіцієнт заробітної плати.

За великим рахунком, КНУ було виведено з-під профільного міністерства, створено умови для організації його на автономних засадах.

І перед будь-якою системою, що досягає певної точки зростання і опиняється перед вибором — рух вперед чи вдоволення досягнутим, і перед університетом сьогодні дилема: продовжити існування на зробленому, хоча й зроблено багато, чи обрати складне завдання прориву у нову якість.

Я — за прорив. За нову якість. Тож пропоную своє бачення того, що необхідно, аби КНУ виходив на рівень творення свого майбутнього вже сьогодні, яке буде і майбутнім України.

Місія
Київський університет, за визначенням його першого ректора М.Максимовича, «є… святою справою» як розсадник «і віри, і законів, і грамоти, і мови книжної». А, отже, закономірно сприймається на рівні одного з символічних означень України, витворених усіма поколіннями його наставників і вихованців.

Кардинальні і багато в чому ще не усвідомлені зміни, які очікують світ, небачене досі пришвидшення життєвого ритму на землі, зобов'язують університетську корпорацію взяти на себе місію творення майбутнього вже сьогодні:
1. Забезпечувати формування в Україні нового класу, зайнятого переважно виробництвом знань для пришвидшеного переходу від індустріального до глобального інформаційного суспільства.

2. Здійснювати підготовку лідерів, спроможних на прогресивні суспільні звершення, реалізацію українського проекту в загальному контексті цивілізаційного поступу.

3. Бути форпостом духовних, світоглядних засад, універсальних людських прав та свобод, критеріїв людськості як стратегічного ресурсу повноцінного розвитку України. Виходити з того, що в умовах глобалізації традиції, культура та історія – головна запорука недопущення національного знеособлення. Україну можна побудувати лише на основі спільних цінностей, а не просто попиту і пропозиції щодо кадрового ресурсу

4. Поєднувати лідерство в інтелектуально-освітній, науковій, культурно-духовній сферах з місією суспільного служіння.
Прямим призначенням університету є виконання ролі центру незалежної думки, духовно-морального авторитету суспільства. Зокрема, через утвердження громадянськості та українськості, продукування нової філософії Української держави, пробудження та задіяння нереалізованого потенціалу нації.

Маючи усталене бачення майбутнього в європейськості України, демократії, верховенстві права і гуманізму, європейських життєвих і освітніх стандартах, університетські інтелектуали покликані виступати авторитетним прикладом у цьому для всього українства, творити великі ідеї, смисли й культурні сенси, у тому числі масового виміру, визначати критерії людської поведінки.
Університет повинен відповідально стверджувати своє лідерське призначення, відтворювати та наближати до життя суспільні запити
Він має усі необхідні передумови для переходу у нову якість – від потужної, але все ще регіональної установи, до освітньо-наукового та культурно-духовного центру світового масштабу.

У цьому його головне завдання на наступні 5-10 років.
Автономія
Така візія університету диктує необхідність утвердження у ньому реальної автономії в усіх сферах діяльності: самостійного встановлення індивідуальних умов прийому з правом першого відбору талановитої молоді; нормативів чисельності студентів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів доктора філософії та доктора наук; співвідношення «викладач-студент»; визначення змісту навчального процесу, зокрема, без участі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в акредитації освітніх програм, зберігаючи можливість творчої співпраці з іноземними акредитаційними агентствами за рішенням Вченої ради КНУ; права на дипломи про освіту, доктора філософії, доктора наук та інших документів власного зразка, створення спеціалізованих вчених рад (разових та постійно діючих), встановлювати належну оплату за роботу в них тощо.

Диплом університету повинен бути знаком і свідченням високої кваліфікаційної якості й обдарованості їх власників, підставою на високі позиції у професії, бізнесі, політиці, благодійності та соціальному служінні.

Без розуміння соціальних проблем суспільства не може бути повноцінної лідерської особистості.

До 70% коштів, зароблених факультетами та інститутами, мають спрямовуватись на їх розвиток.
Відповідно потрібно розширити самостійність факультетів та інститутів університету, передати до них частину повноважень від ректорату, зменшити централізацію й опіку над ними. У свою чергу належить піднести роль головних університетських ланок – кафедр і лабораторій
Загалом акцент треба перенести з вертикального на горизонтальний принцип управління університетом, що, окрім іншого, посилить взаємодію його підрозділів у навчальній і науковій роботі, її ефект, підвищить персоніфіковане відчуття відповідальності кожним членом університетського колективу.

Належить переглянути доцільність механічного злиття окремих структур (факультетів) університету, що не додало їм синергії, а навпаки – розмиває їх потенціал та зменшує перспективи зростання.
Лідери нового покоління
Дедалі більший запит не стільки на працюючі руки, а на працюючий розум, робить культивування знань ключовим інструментом для конструювання майбутнього – особистості, суспільства, держави.

Призначення університету полягає не просто у підготовці фахівців. Для цього в Україні є багато вищих навчальних закладів. Його завдання – вирощувати еліту України ХХI століття, творців нового життя і нового світу. Для яких лідерство – не лише реалізація власних планів і амбіцій. А більшою мірою висока справа служіння, поєднана з вірою у те, що професійною та громадською діяльністю можна досягти значних результатів для суспільства й себе особисто.

Вивищення ролі університету та відповідальності колективу за його призначення має ставати прикладом для відповідального вибору студентами майбутньої професії. Для становлення особистості важливе значення відіграють як зразки для орієнтирів, так і візії, що захоплюють та надихають.
Університету потрібні студенти, у яких, по-перше, є бажання вчитися, а, по-друге, віра, що вони мають все необхідне для успіху. У свою чергу студентам потрібен університет, зорієнтований на майбутнє
Впровадження нових інформаційних можливостей дозволяють розширити діапазон і урізноманітнити (комбінувати) підходи до організації навчального процесу, взаємодоповнювати їх в органічній продуктивній цілісності. Нарощування зусиль з технічного оснащення та методичного забезпечення дистанційного навчання не повинно замінити безпосереднє спілкування викладача і студента. І колектив, у якому відбувається природний відбір та власне процес становлення лідерів, здобуваються необхідні перемоги, що додають впевненості й віри у правильності обраного шляху.

Подальші новації в організації університетської освіти мають поєднуватись з більшим демократизмом, індивідуальною роботою зі студентами, наставництвом і партнерством, узгодженням теоретичної підготовки з реалізацією практичних проектів групами студентів, викладачів і науковців.

Навчальний процес не повинен заступати особистість. Важливо бачити студента, усувати підстави, за яких у них може формуватися інтерес та схильність до авторитарної моделі поведінки. У колективах слід рішуче відмовитись від виявів практики домінування, примусу безапеляційної вимогливості, претензій та амбіцій.

Треба мати на увазі, що сучасному молодіжному середовищу властиве прагнення до ясності та контролю у міжособистісних стосунках. А відповідно невизначеність у відносинах з іншими людьми породжує у ньому дискомфорт і намагання будь-що досягати домінування.

Викладач, як справжній наставник, покликаний не стільки вимагати від студентів відданості навчанню, скільки заохочувати його творчо вчитися, працювати натхненно, жити в реальному світі, власноруч вибудовувати перспективу, втілювати свої найбільші продуктивні амбіції.

Важливо, щоб університетський студент не був орієнтований на те, аби стати кимось. Він повинен бути собою – особистістю, загостреною на конструктивний успіх. Мати розуміння, що досягти його та зміцнити віру в себе неможливо без повної самовіддачі. В іншому випадку доведеться уживатися з посередніми результатами.
Формулу становлення в КНУ лідера можна визначити так: успіх зміцнює віру та впевненість. Невдачі – додають сили. Оптимізм – обов'язкова умова натхнення і стимулів для втілення найбільших задумів
Баланс усвідомленої свободи і відповідальності має бути покладений в основу навчально-виховного процесу. Головне, що університет має дати студентовівпевненість в обраній професії, усвідомлення себе як професіонала і своєї запитаності, уміння постійно підтримувати свій ресурс, освоювати суміжні сфери, продукувати нові знання, високу адаптивність і готовність до нестандартних рішень, здатність управляти собою та правильно визначати пріоритети, розуміння своїх великих можливостей.

Для засвоєння кращих практик належить істотно наростити масштаби стажування студентів та аспірантів, рівно ж як і викладачів, у провідних закордонних навчально-наукових центрах та корпораціях.

У цьому плані як багатообіцяючий напрямок слід розглядати розширення підготовки кадрів під конкретні замовлення з фінансовим забезпеченням такої роботи.

Це дозволить університету отримати додаткові можливості там, де їх у нього раніше не було. Розширити інноваційно-прикладний аспект навчання, готувати фахівця з новим мисленням, який заздалегідь бачитиме сферу докладання своїх зусиль і моделюватиме свою перспективу. Роботодавці отримуватимуть готового спеціаліста, якого не буде потреби донавчати.

Важливо створити умови які б дозволяли кожному студенту в процесі навчання розкривати свій потенціал та реалізовувати ідеї і творчі напрацювання. Для цього потрібно формувати творчі колективи під виконання конкретних проектів, створювати стартапи і різноманітні творчі майстерні, проводити аукціони ідей. Інтелект має розвиватись, працювати, цінуватись, приносити користь університету і студенту. Треба лише задіяти все ще недозапитаний величезний потенціал кожного факультету, інституту, кожної кафедри і лабораторії.

Скажімо, в університеті повинні працювати соціологічні та правничі центри, власні телебачення і радіокомпанії, структури з надання медико-біологічних консультацій, допомоги психологів і т.п. Історики пропонувати написання історії родин, знання про яких внаслідок відомих причин вкрай обмежене.

Маючи усі необхідні знання та кваліфіковані кадри, університет покликаний виступати з врозумленими комплексними оцінками й рекомендаціями щодо пандемії та інших явищ. Особливо з урахуванням того, що суспільство не довіряє розрізненій і суперечливій офіційній інформації. Це лише один із багатьох випадків, коли університет повинен нарощувати авторитет та довіру як голос розуму, який реагує на усі суспільно значущі виклики.

Університет має багато здобутків, але не менше він втрачає при такому колосальному потенціалові, який вимагає осмислення і консолідації.

Зокрема і особливо це стосується природничих факультетів. Їх обов'язкова підтримка дозволить істотно приростити наукові результати, які будуть запитані – сьогодні та завтра.

Щоб науковці запрацювали у повному обсязі нам треба додати в управлінській сфері тямовитості, організації та зацікавленості. Інтелектом і можливостями університет повинен входити в крупні національні та іноземні корпорації, поширювати таким чином свій вплив і просування своїх випускників.

Без цього амбіції університету залишатимуться тільки амбіціями. Навіть, на перший погляд, малоймовірне не означає неможливе. Якщо у колективі панує здорова атмосфера, якщо його характеризує повага до кожного, заохочення до творення спільної справи.
Стирання меж між публічною та приватною сферами, запит на реалізацію «права знати», ставить перед адміністрацією університету небачене досі за складністю завдання: налагодження в колективі рівноправного діалогу, як необхідної передумови вироблення спільних платформ з усіх ключових проблем, консолідації зусиль з їх розв'язання
За такої постановки роботи в університеті, коли колектив генеруватиме спільні цінності, відпаде потреба у продовженні практики опікування студентів і навіть загравання з ними. Вони почуватимуться відповідальними представниками колективу, який спільно робить велику справу. Для України і університету.

Окреме важливе питання – культивування товариськості, волонтерства, взаємодопомоги, спорту і здорового способу життя. Університет повинен мати ефективні команди з усіх видів спорту.

Давно назрілою є необхідність цивілізованого підходу до фінансування навчання студентів за контрактом. Фінансовий тягар не може покладатися переважно на родини. Принаймні, треба, щоб вони мали вибір. Зокрема, доступних кредитів на навчання від держави. Для початку в Київському національному університеті, якщо погоджуватись з його призначенням, потрібно передбачити можливість їх погашення у випадках досягнення студентом особливих успіхів.

Має бути розширена практика іменних стипендій, грантів від споживачів університетських кадрів, підготовки їх на замовлення з відповідною оплатою. Одночасно стипендіальне забезпечення в університеті повинно бути не менше прожиткового рівня для працездатних осіб (без урахування соціальних стипендій).

У цьому ж ряду і вирішення питання доступного кредитування для придбання житла молодими сім'ями. Відновлення діяльності у студмістечку дитячого закладу.

За умови поєднання студентами-контрактниками навчання з науково-дослідницькою та практичною діяльністю потребує розгляду питання збільшення термінів їх перебування в університеті на рік-два.
Професорсько-викладацький склад і наукові співробітники. Реалізація наукового потенціалу
Нові завдання університету вимагають посиленої уваги до його кадрового забезпечення, органічного поєднання вікових категорій у професорсько-викладацькому середовищі. Утвердження атмосфери підтримки довіри й здорового морально-психологічного клімату, поваги до кожної особистості – від заслуженого професора до молодих науково-педагогічних працівників і студентів. Розуміння персональної ролі кожного є запорукою успішності колективу.

Вироблення на основі об'єктивних критеріїв єдиних прозорих правил зайняття посад.

Розширення автономного статусу кафедр і лабораторій дозволить підвищити відповідальність викладача і науковця, а водночас і їх вагу як головних діючих осіб.
Значного покращення потребують матеріальні, соціальні і моральні засади оцінки навчально-виховної, наукової та адміністративної роботи в університеті
Для цього буде встановлено новий підвищений коефіцієнт заробітних плат. Це ж стосується стипендій аспірантів і докторантів.

Такий підхід дозволить зрушити вирішення не менш важливої проблеми – підвищення пенсійного забезпечення викладацького, наукового і обслуговуючого персоналу. Потрібно також наростити зусилля із забезпечення його житлом та необхідною соціальною інфраструктурою.

Приведення співвідношення «викладач-студент» один до п'яти дасть можливість покращити і активізувати наукову діяльність колективу. Обсяг фінансування наукових досліджень повинен складати не менше третини загального обсягу бюджетного фінансування університету.

Першочергово слід наростити підтримку науковців факультетів природничого профілю. Україна не може відставати від світу, який активно працює над проривними технологіями, зокрема, новими вакцинами, які зберігатимуть людські життя, комп'ютерними моделями штучного інтелекту, більш ефективними платформами соціальних мереж, альтернативними джерелами енергії, вирішенням проблеми конфіденційності та безпеки персональних даних, цифрового відслідковування людських контактів тощо.

Загалом статус дослідницького університету вимагає перегляду структури науково-педагогічного навантаження, перенесення у ньому ваги якраз на наукову роботу. Відповідно збільшення чисельності професорсько-викладацького складу і наукового персоналу. Створення міждисциплінарних наукових колективів, у тому числі під замовлення чи опрацювання важливих тем на стикові наук. Залучення до цієї роботи вчених академічних установ, переведення окремих з них до університету.

Ще один приклад університетських можливостей, які мають бути задіяні на користь державній справі: обравши європейський вектор розвитку, Україна так і не спромоглася на інституцію, яка б комплексно вивчила Європу, країни Європейського союзу і власне ЄС. Що ускладнює вироблення української політики взаємин з ними. На поверхових знаннях партнерство не вибудовується.

Маючи увесь спектр фахівців, саме КНУ повинен піти на створення Інституту Європи, який би пропонував універсальні бачення кожної країни-партнера – від їх географії, геології, історії, звичаїв, культури, демографії до економіки, наукових можливостей та міжнародної політики. Інакше кажучи, забезпечував повне «сканування» тих, з ким Україна пов'язує свою будучність.
Впровадження щорічного безкоштовного медичного огляду та медичного страхування
Ця робота – завдання великого колективу з представників науковців та студентів чи не усіх університетських підрозділів. Її результати дозволять зробити більш врозумленою державну політику та активніше вводити КНУ в європейську спільноту.

За такої практики постановка навчального процесу глибше буде пов'язана з новітніми науковими результатами, осмисленим баченням проблем, над вирішенням яких належить поглиблювати роботу, та тих, які поставатимуть у перспективі і потребують університетської уваги вже сьогодні.

Належить передбачити також фінансове забезпечення щорічного стажування і проведення наукових досліджень не менше 200 його науково-педагогічних і наукових працівників у провідних закордонних установах та запрошення такої ж кількості визнаних зарубіжних фахівців для викладання в КНУ.
Перспективи
У наявних межах подальші можливості розвитку університету обмежені, що ускладнює реалізацію нових завдань, які постають перед ним.

Звідси – необхідність невідкладного опрацювання Державної програми комплексного розвитку університету на 10-15 років із затвердженням її Законом України «Про Київський національний дослідницький університет імені Тараса Шевченка». Зауважимо, що прийняття такого акта передбачено Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка» від 5 травня 2008 року.

У Програмі та Законі, у розвиток вже викладених позицій, слід також передбачити:
- розширення можливостей університету в районі розміщення червоного та жовтого корпусів за рахунок повернення та надання йому низки відповідних будівель;
Відновлення у необхідних обсягах фінансування університету окремим рядком Державного бюджету, без додавання до нього коштів, зароблених безпосередньо колективом, які мають бути його додатковим бонусом
- відкриття університетської лікарні;

- створення в кварталі, до якого входять червоний корпус, бібліотека, Ботанічний сад та інші будівлі, молодіжного просторового центру творчості й дозвілля;

- перепідпорядкування університету території (землі та споруд) ВДНГ. Таке рішення дозволить сформувати повноцінний університетський кампус. І, зокрема, організувати свою університетську «силіконову долину»;

- реконструкцію наявних корпусів, насамперед природничих факультетів, та інших об'єктів, першочергово – гуртожитків, будівництво додатково необхідних, спорудження Палацу студентів та благоустрій студентського містечка з чітким визначенням термінів виконання таких робіт;

- придбання сучасного навчально-науково обладнання;

- введення заборони на відчуження університетського майна.
Вірю, що відповідь у всіх буде одна: нашим найбільшим здобутком буде те, що нам належить зробити і те, що ми будемо робити. Разом!

Обрання вперше (правда з третьої спроби) ректора науково-педагогічними і науковими співробітниками, представниками студентства та технічного персоналу, очевидно, має дати відповідь на ключове питання: яким бачить колектив майбутнє університету – у відтворенні попередніх узвичаєних практик, які себе вичерпали, чи у переході на вищі засади для успішного виконання нових завдань.
Переконаний: вибори – це той відповідальний момент, коли ми думаємо не над тим, що можливо втратимо, а переймаємося тим, що можемо і повинні здобути.
Переконаний: в час вибору кожен, хто присвятив себе служінню університету, запитає себе: що можна віднести до успіху – університету і його власного.